Гай-гай

gyjgyj

Гай-гай, гай-гай гаю зелененький.
За що тебе полюбила, що ты молоденький.
Очерет, осока, чорнi брови козака?
На то мати родила,
Щоб дiвчина любила.
А дiвчина горлиця
До козака горниця,
А козак де орев,
Як побачив, так и вмер.

Пiду плясать, головой качну,
Потiм карими глазами
Завликать начну.

I нацiлувався i намилувався,
Як у саду соловей,
Тай нащєбетався.

Гай-гай. . .

I шумить i гуде, дрiбний дощiк iде,
А хто ж мене, молодую
Тай додому одведе?

Ой, сад густий, перелаз крутий,
Як же буду провожати,
Перелазювати.

Гай-гай. . .

Ой, мати моя, а я дочка твоя,
Треба було мене вчiти,
Як маленька була.
А тепер я велика,
Мене треба чоловiка,
Не большого, не малого,
А середьнєго такого.

Гай-гай. . .